Графіті як мистецтво
Свою традиційну етимологію слово “графіті” орендує в італійського “graffito”,що в буквальному перекладі означає“надряпаний”.
Ох і образився б провінційний “Пікассо”, коли його творіння хтось насмілився б назвати надряпаними, або якимось іншим неприємним для художника епітетом!
Історія графіті
Античність подарувала світу велику колекцію прадавніх графіті, що були
знайдені під час археологічних розкопок Помпеї. Мешканці древнього римського
міста, що загинуло далекого 79 року н.е. від виверження знаменитого Везувія,
писали про любов, секс, політику, висловлювали свої симпатії і неприязнь або ж
банально розфарбовували міські стіни власними іменами, які так хотілось
увіковічнити у всесвітній історії, бо невблаганний час на сотні творців
накладав тавро анонімності. Англія може
похвалитись настінним автографом самого лорда Байрона, який до сьогодні
зберігає Шильонський замок, місце похмурого ув’язнення письменника.
Однак батківщиною сучасного графіті став Американський континент. У Нью-Йорку воно розвивалось в ногу із хіп-хоп-культурою. Цікаво, що нью-йоркське графіті
мусило відповідати
трьом таким
критеріям:
1) щось масштабне,
2) щось індивідуальне,
3) створене не заради
грошей, а винятково для
душі.
Графіті як хуліганство
У Тернополі важко
знайти будинок, кіоск,
гараж, паркан,
на фасаді яких
немає підпису
невідомого автора.
Насправді такі хуліганські "витвори"
мають мало спільного зі справжніми графіті-зображеннями, виконаними професійно.
Проект "Графіті - вуличне мистецтво чи хуліганство?"
1 Цілі
і завдання проекту.
Метою даного проекту є
дослідження самого явища мистецтва і розуміння сучасних його проявів. Допомогти
молодим художникам реалізувати свої таланти.
Проект
спрямований на те, щоб, перш за все:
-
привернути увагу тернополян до суспільних проблем нашого міста (у даному
випадку, проблему графіті);
-
спонукати учнів, студентів розширювати
свій кругозір у плані історії міста, напрямках мистецтва, архітектури;
-
організування прикрашання за допомогою графіті стін будівель, парканів,
залучення талановитої молоді до громадського життя, надання можливості їм себе
проявити.
-
Відведення спеціальних місць для малювання, встановлення правил
вуличного мистецтва;
- Створення гуртків та організацій які
будуть приймати роботи молодих талантів, проводити навчання малювати, майстер –клас по графіті;
- Проведення конкурсів і змагань на
кращий малюнок – графіті,
- організація
поїздок молоді в інші міста на конкурси малюнків, запрошення художників по
стріт –арту.
Навіть красиво розмальована стіна – це ще
не привід для похвали
Легальне графіті – це малюнки,
що створюються у спеціально відведених для цього місцях, які не порушують права
людей і не перетинають етичні та моральні межі, які не містять жодних натяків
стосовно національної чи релігійної озлобленості.
Вуличне графіті найчастіше
одягає маску анонімності, створюється у будь-який громадських місцях, може
завдавати втрат місцевим підриємцям через псування фарбою та аерозолями вітрин,
стін, дверей магазинів і на останок може містити велику кількість нецензурних
написів, лайки, образливих скінхедських висловів тощо.
Що ти можеш зробити для покращення міста?
А палким любителям графіті скажемо, що не слід забувати про головну функцію
мистецтва – прикрашати, а не спотворювати, руйнувати чи відлякувати.
Крім цього, слід негайно позбуватись шкідливої для суспільства
тваринницької звички “мітити” свою територію: на кожного графітника скоро не
вистачить персональної стіни, окремої вітрини чи бодай чистого клаптика
асфальту.
Проте “тягнутись”
до прекрасного потрібно, і графіті цьому не виняток.
Побільше б щирого,
дитячого та добродушного креативу у голови сучасних творців! Мало кому
сподобалося б лайливі, брутальні написи на стінах будинків, а от миле янголя,
запозичене з творчості Є. Гапчинської, милувало б око кожному. Тоді в
українського загалом, а тернопільського зокрема, графіті буде чиста репутація,
а не заплямована брутальними чи лайливими написами байдужих творців.
